Прощання

Між бетонних коробок, по вулицях вже зовсім біло,
Біля чорнішої за чорне зебри, лежить моє напівмертве тіло.
Десь у невагомості, тече повільно по лиці сльоза
Мов з залізної троянди, вогнянана роса.

Промені світла місяця засвічують залиті кров'ю очі
А я все жду, чекаю коли пройдуть мої півночі.
В ваших серцях я був персоною нон-грата
Для засвідчення болю і страждань не вистачало фотоапарата.

Мій скелет вже не витримує того титанічного тиску
Викину Святий Грааль і підведу життю риску.
Діти небесного вітру, ви догралися, це були ігри з вогнем
Це мить розлуки із моїм, як очі, зачарованим мечем.

Комментировать публикации могут только зарегистрированные пользователи. Регистрация / Вход